П’ять мільйонів американців цього року можуть втратити свої домівки через неспроможність сплачувати кредит. Експерти передбачають, що травень цього року стане рекордним за кількістю об’єктів нерухомості, які підуть з молотка. Криза заглиблюється попри намагання законодавців та уряду полегшити ситуацію. Фахівці кажуть, основна причина неефективності прийнятих програм у тому, що допомагають вони лише мізерному прошарку позичальників, решті знову ж таки доводиться боротися з кредиторами самотужки. Останні у свою чергу нарікають, що вони не менш, ніж домовласники переживають кризу, втрачаючи кожного кварталу мільйони доларів. Тож, холодна війна продовжується, і поки що переможців у ній нема, лише переможені – покалічена індустрія та родини без даху над головою.
      
Гратися на подвір’ї із собакою – це єдине, що рятує 42-річного Рассела Магадана від постійних думок про те, що невдовзі він може втратити дах над головою. Маґадан – один з багатьох тисяч американців, які можуть залишитись без своїх домівок у наступні кілька місяців.   

У передмісті Вашингтона Маґадан придбав будинок майже шість років тому за 310 тисяч доларів. У 2005-му, коли ціни на нерухомість були астрономічно високі, Маґадан взяв під свою нерухомість у якості застави другий кредит з плаваючою ставкою, щоб розпочати власний бізнес – відкрити крамницю:

“Я розраховував, що крамниця принесе достатньо прибутку, щоб відразу сплатити кредит та знову перефінансувати хату. Я пішов на ризик, великий ризик”.

На початку 2007-го ціни на нерухомість різко впали, бізнес не пішов і Маґадан вимушений був оголосити себе банкрутом. Без роботи, він протягом кількох місяців не міг сплачувати внески за кредит. Наразі американський Конгрес розглядає ряд законопроектів, які мають на меті допомогти позичальникам, які опинилися у скруті. У свою чергу адміністрація також запроваджує різноманітні програми. Брюс Маркс – директор неурядової організації Американська корпорація допомоги громаді, каже, що всі ці ініціативи фінансуватиме ніхто інший, як американські платники податків, але ніяк не кредитні установи. Його організація допомагає позичальникам боротися з кредиторами:
  
“Ми повинні примусити такі компанії, як “Ситі Ґруп”, “Вашингтон Мьючуел” та “Велс Фарґо енд Чейс” реструктуризувати існуючі кредити, а після того постійно зменшити процентну ставку за кредити на нерухомість, так щоб позичальники могли продовжувати сплачувати внески та зберегли свої доми”.

У Маґадана тепер є постійна робота, він здає в оренду три кімнати у своєму домі, щоб мати додатковий прибуток. Однак, цього недостатньо, щоб віддати банку заборгованість у розмірі десяти тисяч доларів. Крім того, його місячні виплати збільшуються кожні півроку. Він проводить години на телефоні у намаганні знайти якусь розв'язку. А тим часом переговори продовжуються. Як і багатьом іншим домовласникам Магадану важко знайти спільну мову зі своєю кредитною установою:

“У мене таке враження, що вони просто якомога швидше хочуть продати мій дім з молотка, а потім взятися за інший”.

За підрахунками експертів, понад п’ять мільйонів американських домовласників залишаться без даху над головою.