Росія і далі дружитиме з Україною. Великий Договір про дружбу, співпрацю і партнерство буде продовжений на наступні 10 років. Принаймні «за» його продовження висловились в обох столицях. Напередодні 1-го жовтня – останнього терміну, коли сторони можуть заявити про свій намір вийти з угоди – повідомлень про такі наміри не надходило.

Свою підтримку продовженню дії договору висловив днями Російський МЗС. «Ми виходимо з того, що договір 1997-го року буде продовжений на наступне десятиріччя», – сказано в оприлюдненій заяві. А у вівторок джерело у російському МЗС в інтерв`ю інформагенції «Новості» підтвердило: Договір, швидше за все, таки буде продовжений.

Зі свого боку, пролонгацію базового договору підтримало українське Міністерство закордонних справ. «Україна ніколи не ставила під сумнів це питання», – заявив на брифінгу у вівторок речник МЗС Василь Кирилич. Договір про дружбу він назвав «наріжним каменем двосторонніх відносин».    

Речник українського МЗС повідомив також, що переговори про необхідність продовження Великого договору провели у Нью-Йорку під час сесії Генасамблеї ООН міністри закордонних справ обох країн Володимир Огризко та Сергій Лавров.

Отже, ревізії дружніх стосунків між Росією та Україною не буде – попри тертя, що виникли у двосторонніх відносинах останнім часом, та незважаючи на погрози російської сторони. Виходом з договору погрожувала, зокрема, Держдума Російської Федерації. Російські парламентарі не приховували: їхній намір пов`язаний з планами України приєднатися до Плану дій щодо членства в НАТО. Тепер Росія передумала «бити горшки» з Україною. Чи означає це, що в Росії переконалися: НАТО Україні не світить? Директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран вважає, що справа не в НАТО:

«Тут справа зовсім не в тому, чи зможе Україна отримати ПДЧ в грудні, чи ні. Справа просто в тому, що в Росії вирішили не погіршувати надалі стосунки з Україною, як було досі. Росія недавно зазнала політичного фіаско з невизнанням Абхазії і Південної Осетії. І саме ці проблеми змусили російських політиків замислитися над тим, що далі ескалація міжнародних стосунків на пострадянському просторі нікому не потрібна, оскільки це ще більше ізолюватиме Росію, надалі Росія не матиме жодного союзника на пострадянському просторі, і тому вони вирішили, так би мовити, «знизити градус» українсько-російських стосунків».

Що ж до значення Великого договору для двосторонніх відносин, то експерт не схильний аж надто його переоцінювати:    

«Сам так званий Великий договір між Україною і Росією великої ролі для українсько-російських стосунків не відіграв, тому що стосунки між Україною і Росією покращувались або погіршувались залежно від політичної кон`юнктури у владі обох країн, а не від змісту Великого договору. Тому цей договір – швидше церемонія, яка не впливала реально на розвиток українсько-російських стосунків. Так само він і не буде впливати надалі. Це швидше предмет для спекуляцій. Тому що, за великим рахунком, стосунки між Україною і Росією, якщо говорити про юридичний бік справи, визначалися насамперед нормами міжнародними, а не нормами договору. Було багато спекуляцій, що якщо не буде договору, то Росія перестане визнавати територіальну цілісність України. Територіальну цілісність України визнав весь світ, і є оговір чи немає договору – великої ролі не грає».
 
Нагадаємо, що базовий договір між Україною і Росією був підписаний у Києві 1997-го року і був укладений на 10 років. Термін його дії вигасає 1 квітня 2009-го року. Як записано в документі, договір автоматично продовжується на наступне десятиріччя, якщо за півроку до закінчення терміну дії жодна зі сторін не заявить про вихід із нього. Згаданий термін закінчується 1-го жовтня.