У час економічної кризи американці намагаються заощадити де тільки можна. Товар на складі в місті Балтимор, штату Меріленд, не залежується. Його асортимент – товари для дому: від будівельних матеріалів до побутової техніки. Джой Ґолдсмит задоволена керамічною плиткою, яку вона тут знайшла: «Вони мають багато речей, які можна знову використати. Більшість - у гарному стані та продаються за безцінь». У Ґолдсмит – ремонт. Звідси вона вже привезла додому дзеркала, вікна та дверні ручки. Вона – одна із тисяч постійних клієнтів цього неприбуткового Центру розпродажу вживаних будівельних матеріалів. Виконавчий директор центру Леслі Кіркланд вважає, що їх робота має соціальних нахил: «У нас подвійна місія. Ми зберігаємо матеріали, які ще можна використати; адже в іншому випадку вони опиняться на смітнику. По-друге, ми даємо можливість людям зекономити на будівельних матеріалах. Ми є щось на зразок клірингового центру». Центр розпродажу вживаних матеріалів був заснований 25 років тому і працює як клуб з річною абонементною оплатою у десять доларів. Сьогодні він займає площу у майже чотири тисячі квадратних метрів та нараховує п’ять тисяч членів. Всі матеріали – доброчинні пожертви, за які донори отримують податкові пільги. Виконавчий директор Центру вживаних матеріалів Леслі Кіркланд говорить: «До нас приходить будь-хто, у кого залишаються зайві нові чи старі будівельні матеріали: підрядники, фізичні особи, навіть магазини з продажу будматеріалів. Іноді ми отримуємо залишки після ремонтних робіт та великих будівельних проектів». Ціна на товар тут номінальна - лише для покриття видатків центру – від десяти до тридцяти відсотків від повної, яку б покупці заплатили у магазині. Послугами центру користуються не лише любителі, але і такі професійні будівельники як Ґреґ Майо: «Тут я завжди можу знайти найдешевші матеріали. Трохи фантазії та творчого підходу і будь-що виглядатиме гарно». Втім рецесія не обійшла і цей центр, - каже Леслі Кіркланд: «Надходження значно зменшились. Останнім часом матеріали привозяться сюди у час, коли компанія - закриваючись - проводить останню чистку. Так само через нестаток фінансування призупиняються ремонтні роботи, чи нові будівництва». Втім, попит залишається високим і не лише через дешевизну товарів. Чарльз Трешер, який професійно займається будівництвом, пояснює: «Я намагаюсь використовувати продукти переробки, не лише щоб заощадити, але і допомогти зберегти довкілля. Наприклад, ось це дерево для опори стелі. Мені лише треба почистити його наждаком та покрити поліуретаном і вийде чудова опора». Люди приносять сюди речі, що вийшли з моди, чи просто стали непотрібними у господарстві. Втім, для когось вони представляють цінність. Лілліан Едвардс, яка приїхала за москітною дверною сіткою, знайшла щось інше: «Я побачила комод, якій коштував лише п’ять доларів. Я подумала, що зможу це собі дозволити…трохи роботи наждаком, нове лакове покриття і комод виглядатиме як новенький». Двогодинна подорож туди та назад цілком варта - з погляду Ліліан Едвардс – цієї знахідки.
E-mail
вислати на принтер
